9 місяців, що закінчуються 30 вересня 2026 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Викладені далі принципи облікової політики застосовувалися Групою послідовно протягом всіх періодів, поданих у цій консолідованій фінансовій звітності, а також застосовувалися послідовно суб'єктами господарювання Групи.

Відстрочений податок визнається за тимчасовими різницями між балансовими сумами активів і зобов'язань, які використовуються для цілей фінансової звітності, і сумами, які використовуються для цілей оподаткування. Відстрочений податок не визнається за такими тимчасовими різницями:

- за тимчасовими різницями, що виникають при первісному визнанні активів чи зобов'язань в результаті здійснення операції, що не є об'єднанням бізнесу і не впливає ані на бухгалтерський, ані на оподатковуваний прибуток або збиток;

- за тимчасовими різницями, що відносяться до інвестицій в дочірні підприємства і спільно контрольовані суб'єкти господарювання, якщо існує ймовірність того, що ці тимчасові різниці не будуть сторновані в найближчому майбутньому;

- за оподатковуваними тимчасовими різницями, що виникають при первісному визнанні гудвілу.

Відстрочений податок оцінюється виходячи з податкових ставок, які, як очікується, будуть застосовуватися до тимчасових різниць в момент їх сторнування, відповідно до законодавства, що діє або практично введене в дію на дату звітності.

Відстрочені податкові активи та зобов'язання згортаються, коли існує законне право на взаємозарахування поточних активів та зобов'язань, якщо вони відносяться до податку на прибуток, що стягується одним і тим самим податковим органом з одного й того самого оподатковуваного суб'єкта господарювання, або з різних суб'єктів господарювання, але ці суб'єкти господарювання мають намір провести розрахунки за поточними податковими зобов'язаннями та активами на нетто-основі, або їх податкові активи будуть реалізовані одночасно з погашенням їх податкових зобов'язань.

Відстрочений податковий актив визнається по невикористаних податкових збитках, податкових кредитах та тимчасових різницях, що відносяться на витрати для цілей оподаткування, якщо існує ймовірність отримання в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого вони можуть бути реалізовані. Відстрочені податкові активи переглядаються на кожну дату звітності та зменшуються, коли реалізація відповідної податкової вигоди більше не є ймовірною.

Для розрахунку відстроченого податку станом на дати проміжної звітності використовується спрощений метод. Спрощений метод передбачає розрахунок на основі ефективної ставки оподаткування.

Амортизація (знос) одиниць основних засобів нараховується з моменту, коли вони встановлені та готові до використання, або, якщо йдеться про активи, створені власними силами суб'єкта господарювання, з моменту, коли створення активу завершено і він готовий до використання. Знос нараховується на основі вартості активу, зменшеній на його ліквідаційну вартість. Група проводить оцінку значних компонентів окремих активів, і якщо будь-який компонент має строк корисного використання, відмінний від строків використання решти компонентів такого активу, знос на такий компонент нараховується окремо.

Знос визнається у прибутку або збитку за прямолінійним методом протягом розрахункових строків корисного використання кожного компонента одиниці основних засобів з дати, коли він є готовим для використання, оскільки така практика найбільш точно відображає очікуване використання майбутніх економічних вигод, притаманних цьому активу. Знос на землю та незавершене будівництво (незавершені капітальні інвестиції) не нараховується. Різниця між зносом, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та зносом, що базується на первісній вартості активу, переноситься з резерву дооцінки до нерозподіленого прибутку.

Строки корисного використання основних засобів (за основними групами) такі:

Будівлі, споруди 15-60 років

Виробниче обладнання 5-35 років

Транспортні засоби 5-25 років

Інструменти, прилади та офісне обладнання 4-10 років

Інше 2-12 років

Припинення визнання фінансових активів Групою відбувається, якщо закінчується строк дії прав Групи відповідно до договору на отримання грошових коштів від фінансових активів, або якщо вона передає передбачені договором права на отримання грошових коштів від фінансових активів в рамках операції без збереження практично всіх ризиків та вигод, пов'язаних із правом володіння фінансовим активом.

Група бере участь в операціях, за допомогою яких передає активи, визнані у звіті про фінансовий стан, але зберігає всі або майже всі ризики та винагороди від переданих активів. У таких випадках визнання переданих активів не припиняється.

Група припиняє визнання фінансового зобов'язання, коли зазначені у договорі зобов'язання були виконані, анульовані, або строк їх дії закінчився. Група також припиняє визнання фінансового зобов'язання, коли його умови змінені, а грошові потоки від модифікованого зобов'язання суттєво відрізняються від попередніх; в цьому випадку нове фінансове зобов'язання, що базується на модифікованих умовах, визнається за справедливою вартістю.

В разі припинення визнання фінансового зобов'язання різниця між балансовою вартістю та сплаченою винагородою (включаючи будь-які передані негрошові активи або прийняті на себе зобов'язання) визнається у звіті про прибутки та збитки.

Грошові кошти та їх еквіваленти включають залишки коштів на поточних рахунках, грошові кошти у дорозі та депозити на вимогу.

Згідно із законодавством України сума дивідендів обмежена сумою нерозподіленого прибутку. У звітному періоді Компанія не оголошувала виплати дивідендів.

Група представляє дані щодо чистого прибутку на одну акцію по своїх простих акціях. Чистий прибуток на акцію розраховується шляхом ділення прибутку або збитку, що відноситься до власників простих акцій Компанії, на середньозважену кількість простих акцій, що перебувають в обігу протягом періоду.

Державні пенсійні програми з визначеними внесками

Група здійснює відрахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму, яка розраховується на основі заробітної плати кожного працівника. Такі суми відносяться на витрати по мірі відрахування. Сплата єдиного соціального внеску здійснюється в національній валюті шляхом внесення сум єдиного внеску на рахунки Державної фіскальної служби України.

Державні пенсійні програми з визначеною виплатою

Група здійснює разові виплати своїм працівникам при виході на пенсію в порядку, передбаченому колективними договорами.

Крім того, Група зобов'язана компенсувати державі суми пенсійних виплат, здійснюваних державою працівникам, які працювали на шкідливому виробництві або в тяжких умовах, і, отже, мають право виходу на пенсію і на відповідне пенсійне забезпечення до настання пенсійного віку, передбаченого законодавством України.

Чиста сума зобов'язання Групи за пенсійними програмами з визначеною виплатою розраховується окремо для кожної програми шляхом оцінки суми майбутніх виплат, заробленої працівниками у поточному і попередніх періодах. Після цього сума виплат дисконтується з метою визначення її теперішньої вартості, а справедлива вартість активів програми вилучається з обліку.

Розрахунок здійснюється з використанням методу нарахування прогнозованих одиниць.

Зміни в теперішній вартості зобов'язань з виплати працівникам у вигляді актуарних прибутків або збитків визнаються одразу по мірі їх настання в іншому сукупному доході. Всі інші зміни в поточній вартості зобов'язань визнаються одразу по мірі їх настання в прибутках або збитках.

Прибутки та збитки від курсових різниць, що відносяться до залишків поточної торговельної кредиторської заборгованості та торговельної дебіторської заборгованості відображаються як інші операційні доходи або інші операційні витрати, залежно від динаміки курсів обміну, що призводить до отримання чистого прибутку або понесення чистого збитку.

Деякі принципи облікової політики Групи та правила розкриття інформації вимагають визначення справедливої вартості як фінансових, так і нефінансових активів і зобов'язань. Справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана при продажі активу або сплачена при передачі зобов'язання у ході звичайної господарської операції між учасниками на момент оцінки. Справедлива вартість була визначена для цілей оцінки та розкриття інформації з використанням зазначених далі методів. При оцінці справедливої вартості нефінансового активу враховується здатність учасника ринку отримувати економічну вигоду шляхом максимального та ефективного використання активу або шляхом продажу активу іншому учасникові ринку, який використовуватиме цей актив максимально та ефективно.

Основні засоби та інвестиційна нерухомість

Справедлива вартість об'єктів нерухомості та інвестиційної нерухомості заснована на ринковій вартості. Ринкова вартість об'єкта нерухомості являє собою розрахункову оцінку суми, на яку даний об'єкт нерухомості може бути обміняний (після належного вивчення ринку) станом на дату проведення оцінки в результаті угоди між обізнаними, незалежними один від одного покупцем і продавцем, бажаючими здійснити таку операцію. При визначенні справедливої вартості машин, устаткування, інвентарю і приладдя застосовується ринковий підхід і витратний підхід з використанням оголошених ринкових цін (котирувань) на подібні об'єкти, якщо такі є в наявності.

У разі відсутності оголошених ринкових цін (котирувань) справедлива вартість основних засобів визначається, головним чином, на основі вартості заміщення за вирахуванням зносу. Відповідно до цього методу, враховується вартість відновлення або заміщення основних засобів, скоригована на фізичний, функціональний чи економічний знос, а також на старіння.

Дольові та боргові цінні папери

Справедлива вартість дольових і боргових цінних паперів визначається на основі їх остаточної ціни пропозиції на звітну дату або, у разі відсутності їх котирування, з використанням того чи іншого методу оцінки вартості.

Торговельна дебіторська заборгованість та інша поточна дебіторська заборгованість

Справедлива вартість торговельної дебіторської заборгованості та іншої поточної дебіторської заборгованості оцінюється як теперішня вартість майбутніх грошових потоків, дисконтованих за ринковою процентною ставкою станом на звітну дату. Ця справедлива вартість визначається для цілей розкриття інформації або у разі отримання торговельної дебіторської заборгованості та іншої поточної дебіторської заборгованості в результаті об'єднання бізнесу.

Непохідні фінансові зобов'язання

Справедлива вартість, що визначається для цілей розкриття інформації, розраховується на основі теперішньої вартості майбутніх грошових потоків по основній сумі і відсотках, дисконтованих за ринковою процентною ставкою станом на звітну дату. Ринкова процентна ставка по фінансовій оренді визначається виходячи з процентної ставки за аналогічними орендними договорами.

Ієрархія джерел визначення справедливої вартості

Нижче у таблиці аналізуються активи, які обліковуються за справедливою вартістю. Різні рівні ієрархії визначені таким чином:

- Рівень 1: оцінка ґрунтується на котирувальних (не скоригованих) цінах на активних ринках для ідентичних активів або зобов'язань, до яких Група має доступ на дату оцінки;

- Рівень 2: оцінка ґрунтується на вхідних даних, інших, ніж котирування цін, включених до Рівня 1, які є доступними на ринку для активу або зобов'язання прямо чи опосередковано;

- Рівень 3: оцінка ґрунтується на вхідних даних щодо активу чи зобов'язання, які є недоступними на ринку.

Група визнає перехід між рівнями ієрархії джерел визначення справедливої вартості на кінець звітного періоду, у якому така зміна відбулася.

Ієрархія джерел визначення справедливої вартості складається з таких даних:

У цій примітці Основні засоби також включають в себе непоточні запаси.

Протягом звітного періоду змін в ієрархії джерел визначення справедливої вартості не відбувалося.

До складу інших фінансових доходів входять процентний дохід по інвестованих коштах, дохід від дисконтування фінансових інструментів, прибуток від курсових різниць по кредитах та позиках. Процентний дохід визнається по мірі нарахування в прибутку або збитку з використанням методу ефективного відсотка.

Фінансові витрати включають витрати на виплату процентів, процентні витрати по зобов'язаннях з довгострокових виплат працівникам, витрати від дисконтування фінансових інструментів, витрати по виданим гарантіям, інші фінансові витрати. Витрати на позики, які не відносяться безпосередньо до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, визнаються в прибутку або збитку з використанням методу ефективного відсотка.

Прибутки та збитки від курсових різниць, що відносяться до залишків отриманих кредитів та позик, відображаються як інші фінансові доходи або фінансові витрати, залежно від динаміки курсів обміну, що призводить до отримання чистого прибутку або понесення чистого збитку.

Фінансові активи Групи включають торговельну та іншу дебіторську заборгованість, а також грошові кошти та їх еквіваленти, та класифікуються як фінансові активи за категорією амортизованої вартості.

Фінансовий актив оцінюється за амортизованою вартістю, якщо він відповідає обом наступним умовам і не оцінюється за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки у прибутку або збитку (FVTPL):

- він утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків, і

- його договірні умови передбачають виникнення у встановлені терміни грошових потоків, які являють собою виплату виключно основної суми і процентів на непогашену частину основної суми.

Ці активи згодом оцінюються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки. Амортизована вартість зменшується на суму збитків від зменшення корисності. Процентний дохід, прибутки та збитки від курсових різниць та зменшення корисності визнаються у звіті про прибутки та збитки. Будь-який прибуток або збиток при припиненні визнання визнається в прибутку чи збитку.

Первісне визнання дебіторської заборгованості здійснюється на дату її виникнення.

Первісне визнання всіх інших фінансових активів та фінансових зобов'язань здійснюється на дату укладення угоди, коли Група стає стороною договору про фінансовий інструмент. Звичайне придбання або продаж фінансових активів визнається в обліку за датою операції. Фінансовий актив (якщо він не є дебіторською заборгованістю без суттєвої фінансової складової) або фінансове зобов'язання спочатку оцінюється за справедливою вартістю, плюс, в разі, якщо вони не відображаються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки як прибутків або збитків (FVTPL), витрати на операцію, безпосередньо пов'язані з його придбанням або емісією. Первісна оцінка дебіторської заборгованості без суттєвої фінансової складової відбувається за ціною операції.

Фінансові зобов'язання класифікуються як оцінені за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки у прибутку або збитку (FVTPL). Фінансове зобов'язання класифікується як оцінене за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки у прибутку або збитку (FVTPL), якщо воно відповідає визначенню утримуваного для торгівлі або визначається як таке при первісному визнанні. Фінансові зобов'язання, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки у прибутку або збитку (FVTPL), оцінюються за справедливою вартістю, а чисті прибутки та збитки, включаючи будь-які процентні витрати, визнаються у прибутках або збитках (крім змін за рахунок зміни кредитного рейтингу Групи, що визнаються через інший сукупний дохід). Інші фінансові зобов'язання згодом оцінюються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки.

Процентний дохід, прибутки та збитки від курсових різниць визнаються у звіті про прибутки та збитки. Будь-який прибуток або збиток при припиненні визнання визнається в прибутку чи збитку.

Група оцінює всі свої фінансові зобов'язання за амортизованою вартістю.

Операції в іноземній валюті первісно визнаються у валюті подання шляхом конвертації сум з іноземної валюти в українську гривню за обмінним курсом, що діяв на дату операції.

Управлінський персонал вважає, що офіційні курси Національного банку України (НБУ) забезпечують найкраще наближення до курсів, що діють на звітну дату. Таким чином, у підготовці цієї консолідованої фінансової звітності застосовуються офіційні курси НБУ, отримані з офіційно-опублікованих джерел, для переведення операцій і залишків в іноземній валюті.

Курс гривні до основних валют представлений таким чином:

Монетарні активи та зобов'язання, виражені в іноземній валюті, конвертуються в гривню за обмінним курсом встановленим НБУ на дату балансу. Прибуток або збиток від курсових різниць по монетарних статтях - це різниця між амортизованою вартістю у функціональній валюті на початок періоду, скоригованою на ефективну процентну ставку і платежі протягом періоду, та амортизованою вартістю в іноземній валюті, перерахованою за курсом обміну на кінець звітного періоду.

Немонетарні статті, деноміновані в іноземних валютах, які відображаються за справедливою вартістю, перераховуються у функціональну валюту за курсами обміну, що діяли на дату визначення справедливої вартості. Немонетарні статті, деноміновані в іноземних валютах, які відображаються за первісною вартістю, перераховуються за курсами обміну, що діяли на дату операції.

Курсові різниці, що виникають в результаті перерахування, визнаються у прибутку або збитку, за винятком різниць, що виникають при перерахуванні інструментів капіталу, для яких зміни справедливої вартості визнаються в іншому сукупному доході.

Національною валютою України є гривня. Функціональною валютою українських компаній Групи та валютою подання цієї консолідованої фінансової звітності є гривня, округлена до тисяч.

Група використовує модель "очікуваних кредитних збитків" ("ОКЗ"). Ця модель зменшення корисності застосовується до фінансових інструментів, які оцінюються за амортизованою вартістю, та контрактних активів, але не застосовується до інвестицій в інструменти капіталу.

Сума резерву на покриття збитків оцінюється на основі однієї з підстав:

- очікуваних кредитних збитків за 12 місяців, що виникають внаслідок подій дефолту, можливих протягом 12 місяців після звітної дати;

- очікуваних кредитних збитків, що виникають внаслідок усіх можливих випадків дефолту протягом усього очікуваного строку дії фінансового інструмента.

Резерви на покриття збитків за торговельною та іншою дебіторською заборгованістю оцінюються сумою, що дорівнює сумі ОКЗ на весь строк дії фінансового інструменту.

Для залишків грошових коштів та їх еквівалентів у банках Група оцінює ОКЗ за 12 місяців, якщо не відбулося значного підвищення кредитного ризику з моменту первісного визнання.

Фінансовий актив відноситься Групою до фінансових активів, за якими настала подія дефолту, у таких випадках:

- якщо малоймовірно, що кредитні зобов'язання позичальника перед Групою будуть погашені в повному обсязі без застосування Групою таких дій, як реалізація забезпечення (за його наявності); або

- якщо кількість днів простроченої заборгованості за фінансовим активом перевищує 90 днів.

Максимальним періодом при оцінці ОКЗ є максимальний період за договором, протягом якого Група наражається на кредитний ризик.

Оцінка очікуваних кредитних збитків

Очікувані кредитні збитки являють собою розрахункову оцінку, зважену з урахуванням ймовірності кредитних збитків. Кредитні збитки оцінюються як теперішня вартість усіх очікуваних недоотримань грошових коштів (тобто різниця між грошовими потоками, що належать Групі відповідно до договору, і грошовими потоками, які Група очікує отримати).

Очікувані кредитні збитки дисконтуються за ефективною процентною ставкою фінансового активу.

Кредитно-знецінені фінансові активи

На кожну звітну дату Група оцінює, чи є кредитно-знеціненими фінансові активи, що обліковуються за амортизованою вартістю. Вважається, що фінансовий актив є кредитно-знеціненим, коли має місце одна чи більше подій, що мають значний негативний вплив на очікувані майбутні грошові потоки від фінансового активу.

Подання зменшення корисності

Суми резерву під збитки від фінансових активів, що оцінюються за амортизованою вартістю, вираховуються з валової балансової вартості активів.

Балансова вартість нефінансових активів Групи, за винятком виробничих запасів та відстрочених податкових активів, перевіряється на кожну дату звітності з метою виявлення будь-яких ознак зменшення їх корисності. Якщо такі ознаки існують, проводиться оцінка сум очікуваного відшкодування активів. Суми очікуваного відшкодування нематеріальних активів, що мають невизначені строки корисного використання або ще не готові до використання, оцінюються щороку у ту саму дату. Збиток від зменшення корисності визнається тоді, коли балансова вартість активу або його одиниці, що генерує грошові кошти (ОГГК), перевищує суму очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування активу чи одиниці, що генерує грошові кошти, є більша з двох вартостей: вартість у використанні чи справедлива вартість за вирахуванням витрат на збут. При оцінці вартості у використанні очікувані в майбутньому грошові потоки дисконтуються до їх теперішньої вартості з використанням ставки дисконту без урахування ставки оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошових коштів у часі та ризики, притаманні відповідному активу або ОГГК. Для цілей тестування на предмет зменшення корисності активи, які не можуть бути перевірені індивідуально, об'єднуються у найменшу групу активів, що генерує приток грошових коштів від безперервного використання відповідного активу, що практично не залежить від притоку грошових коштів від інших активів чи груп активів чи ОГГК.

Збитки від зменшення корисності визнаються у прибутку або збитку. Збитки від зменшення корисності, визнані щодо ОГГК, розподіляються на пропорційній основі та зменшують балансову вартість активів, які входять до складу ОГГК (групи ОГГК).

Збитки від зменшення корисності, визнані у попередні періоди, оцінюються на кожну звітну дату на предмет будь-яких ознак того, що збиток зменшився або більше не існує. Збиток від зменшення корисності сторнується, якщо відбулася зміна оцінок, що використовуються для визначення суми відшкодування. Збиток від зменшення корисності сторнується тільки у випадку, якщо балансова вартість активу не перевищує балансову вартість, що була б визначена, за вирахуванням зносу або амортизації, якщо збиток від зменшення корисності не був визнаний взагалі.

Витрати з податку на прибуток складаються з поточного та відстроченого податків. Податок на прибуток визнається в прибутку або збитку, за винятком випадків, коли він відноситься до об'єднання бізнесу або до статей, визнаних безпосередньо у власному капіталі чи в іншому сукупному доході. У такому разі він визнається в іншому сукупному доході або у власному капіталі.

Поточний податок складається з очікуваного податку до сплати або до відшкодування, розрахованого на основі оподатковуваного прибутку або збитку за рік з використанням ставок оподаткування, що діють або практично введені в дію на дату звітності, і будь-яких коригувань податку, що підлягає сплаті за попередні роки. Поточний податок до сплати також включає будь-яке податкове зобов'язання, яке виникає внаслідок оголошення дивідендів.

Для проміжних звітних періодів застосовується спрощений метод розрахунку витрат з податку на прибуток на основі ефективної ставки оподаткування.

Нематеріальні активи, придбані Групою, що мають визначені строки корисного використання, оцінюються за вартістю придбання за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

Подальші витрати, пов'язані з нематеріальним активом, капіталізуються тільки тоді, коли вони збільшують економічні вигоди, які може принести даний актив у майбутньому, та можуть бути достовірно оцінені. Всі інші витрати, включаючи витрати на гудвіл та бренди, створені всередині Групи, визнаються у прибутку або збитку в тому періоді, в якому вони були понесені.

Асоційовані підприємства - це суб'єкти господарювання, в яких Група здійснює суттєвий вплив на фінансову та операційну політику, проте не контролює її. Вважається, що суттєвий вплив існує у випадках, коли Групі належить від 20% до 50% прав голосу в іншому суб'єкті господарювання.

Інвестиції в асоційовані підприємства обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, і їх первісне визнання здійснюється за вартістю придбання. Вартість придбання включає витрати на здійснення операції.

Консолідована фінансова звітність включає частку Групи у прибутку чи збитку та в іншому сукупному доході об'єкта інвестування, що обліковується за методом участі в капіталі інших підприємств, після коригувань, здійснених з метою приведення його принципів обліку у відповідність до принципів обліку Групи, від дати початку здійснення суттєвого впливу до дати припинення суттєвого впливу.

Коли частка Групи у збитках перевищує її частку участі в капіталі об'єкта інвестування, що обліковується за методом участі в капіталі інших підприємств, балансова вартість такої частки (включаючи всі довгострокові інвестиції) зменшується до нуля, і визнання всіх наступних збитків припиняється, крім випадків, коли Група прийняла на себе зобов'язання або здійснювала платежі від імені об'єкта інвестування.

Операції, вилучені при консолідації

Залишки за розрахунками й операції між суб'єктами господарювання Групи та будь-які нереалізовані доходи та витрати за операціями між суб'єктами господарювання Групи вилучаються під час складання консолідованої фінансової звітності. Нереалізовані прибутки від операцій з об'єктами інвестицій, що обліковуються за методом участі у капіталі інших підприємств, вилучаються за рахунок інвестиції у розмірі частки володіння Групи у капіталі об'єкта інвестиції. Нереалізовані збитки вилучаються так само, як і нереалізовані прибутки, але тільки за умови відсутності ознак зменшення корисності.

Дивіденди, отримані від асоційованих компаній, зменшують балансову вартість інвестиції в асоційовану компанію.

Прості акції класифікуються як власний капітал. Додаткові витрати, безпосередньо пов'язані з випуском простих акцій та опціонів на акції, визнаються як зменшення власного капіталу за вирахуванням будь-якого податкового впливу.

Група, як орендар, використовує передбачені необов'язкові звільнення від вимог стандарту щодо короткострокової оренди та оренди об'єктів з низькою вартістю. Окрім договорів оренди муніципальних земельних ділянок, Група не має суттєвих нерозривних договорів оренди, та більшість договорів мають короткостроковий характер. Отже витрати з оренди визнаються за прямолінійним методом протягом строку дії договору. Орендні платежі, що відносяться до договорів оренди муніципальних земельних ділянок, не включаються до оцінки зобов'язання з оренди згідно з вимогами МСФЗ 16. Вони визнаються у витратах по мірі їх понесення.

Група, як орендодавець, класифікує оренду як фінансова оренда або операційна оренда.

Запаси відображаються за меншою з двох вартостей: за собівартістю або за чистою вартістю реалізації. Чистою вартістю реалізації є розрахункова вартість продажу в ході звичайної діяльності, за вирахуванням розрахункових витрат на завершення та збут.

Собівартість запасів визначається за формулою середньозваженої собівартості та включає витрати на придбання запасів, витрати на виробництво або переробку, а також інші витрати на їх доставку до теперішнього місцезнаходження і приведення їх у стан, придатний для використання.

Взаємозалік фінансових активів та фінансових зобов'язань проводиться, і чиста сума відображається у звіті про фінансовий стан, тоді і тільки тоді, коли Група у даний час має юридично забезпечене право на взаємозалік визнаних сум і має намір або здійснити розрахунки на нетто-основі, або одночасно реалізувати актив і погасити зобов'язання. У даний час Група має юридично забезпечене право на взаємозалік, якщо воно не залежить від будь-яких майбутніх подій і може бути реалізоване як у ході звичайної діяльності, так і у випадку дефолту, неплатоспроможності чи банкрутства Групи та всіх контрагентів.

Визнання та оцінка

Одиниці основних засобів відображаються за переоціненою вартістю, що являє собою справедливу вартість, за вирахуванням накопиченого зносу і накопичених у подальшому збитків від зменшення корисності.

З метою визначення справедливої вартості основних засобів управлінський персонал залучає незалежного професійного оцінювача. Методологія, що застосовується для визначення справедливої вартості, включає метод чистої вартості заміщення (для специфічних одиниць основних засобів), метод порівняння з ринковою вартістю аналогічних основних засобів (для тих одиниць основних засобів, для яких існує активний ринок), методи дисконтованих грошових потоків, а також аналіз витрат на будівництво нових одиниць основних засобів.

Переоцінка основних засобів проводиться з достатньою регулярністю з тим, щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від вартості, яка була б визначена із застосуванням справедливої вартості на дату звітності.

Якщо компоненти одиниці основних засобів мають різні строки корисного використання, ці компоненти обліковуються як окремі одиниці основних засобів.

Прибуток та збиток від вибуття одиниці основних засобів визначаються шляхом порівняння надходжень від вибуття з балансовою вартістю основних засобів і визнаються на нетто-основі в прибутку або збитку. При продажу переоцінених активів будь-які суми, включені до резерву переоцінки, що відносяться до цих активів, переносяться до складу нерозподіленого прибутку.

Переоцінка

Збільшення вартості одиниці основних засобів у результаті переоцінки визнається в іншому сукупному доході та відображається у власному капіталі у складі резерву переоцінки, за винятком тих випадків, коли воно сторнує зменшення вартості тієї ж одиниці в результаті попередньої переоцінки, відображене в прибутку або збитку. У таких випадках воно визнається в прибутку або збитку. Зменшення вартості одиниці основних засобів у результаті переоцінки визнається в прибутку або збитку, за винятком тих випадків, коли воно сторнує збільшення вартості тієї ж одиниці в результаті попередньої переоцінки, відображене безпосередньо у складі іншого сукупного доходу. У таких випадках воно визнається у складі іншого сукупного доходу.

Подальші витрати

Подальші витрати, які відносяться до об'єкта основних засобів, капіталізуються лише у випадку, якщо існує ймовірність того, що Група отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані із зазначеними витратами. Витрати на поточне обслуговування основних засобів визнаються у складі прибутку або збитку у момент виникнення.

Забезпечення визнається тоді, коли Група внаслідок події, що сталася в минулому, має поточне юридичне або конструктивне зобов'язання, яке можна оцінити достовірно, і існує ймовірність того, що для погашення даного зобов'язання необхідно буде використання економічних ресурсів. Сума забезпечення визначається шляхом дисконтування очікуваних майбутніх грошових потоків з використанням ставки дисконту без урахування ставки оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошових коштів у часі і, там, де це доцільно, ризики, притаманні певному зобов'язанню. Вивільнення дисконту визнається у складі фінансових витрат.

Група визначає договір з клієнтом як угоду між двома або більше сторонами, яка створює права та обов'язки, забезпечені правовою санкцією, де клієнт це сторона, що купує товари та послуги, які є результатом звичайної діяльності Групи, в обмін на винагороду. Забезпечення прав та обов'язків за договором правовою санкцією є питанням закону. Договори з клієнтами складаються у письмовій формі.

Дохід оцінюється на основі винагороди, що очікується за контрактом з клієнтом, і виключає суми, отримані від імені третіх сторін. Група визнає дохід, коли передає контроль над продукцією або послугою клієнту. Доходи представлені за вирахуванням очікуваних відшкодувань та знижок клієнтам.

Реалізація продукції

Група реалізує товари за контрактами з різними умовами їх доставки та умовами передачі ризиків та винагороди. Момент передачі ризиків та винагород залежить від конкретних умов договорів купівлі-продажу.

Група визнає продаж товарів, коли клієнт отримує над ними контроль. Ознаки того, чи був переданий контроль, оцінюються керівним персоналом для кожного контракту, та включають такі ознаки щодо клієнта:

- має поточне зобов'язання здійснити оплату;

- фізично володіє;

- має юридичне право;

- прийняв ризики та вигоди від володіння; а також

- прийняв актив.

Для контрактів, які дозволяють клієнту повернути товар, виручка визнається, якщо існує дуже велика ймовірність того, що не відбудеться суттєвого сторнування суми сукупного доходу. Тому визнана виручка коригується на суми очікуваних повернень, що оцінюються на основі історичних даних для конкретного типу товарів.

У ході більшості своїх операцій з продажів товарів Група передає контроль та визнає реалізацію у момент, коли товари було передано у розпорядження покупцеві у визначеному місці, після чого покупець несе всі витрати та ризики, пов'язані з цими товарами. Відповідна доставка та завантаження здійснюються до того, як контроль над товаром був переданий покупцю, і не визнається окремого обов'язку щодо виконання зобов'язань, пов'язаних із транспортуванням та завантаженням.

Компоненти фінансування

Група не має договорів, за якими період між передачею обіцяних товарів або послуг покупцеві та їх оплатою покупцем становитиме більше одного року. Внаслідок цього, як практичне звільнення, Група не вносить коригувань щодо цін операцій з урахуванням впливу суттєвого компоненту фінансування, якщо Група очікує на дату заключення контракту, що період між передачею обіцяних товарів та послуг за контрактом клієнту та оплатою за ці товари та послуги буде менше ніж один рік.

Операційний сегмент - це компонент Групи, що здійснює господарську діяльність, в результаті якої вона може отримувати доходи та нести витрати, у тому числі доходи та витрати, які стосуються операцій з будь-якими іншими компонентами Групи. Усі результати операційного сегмента регулярно аналізуються управлінським персоналом з метою прийняття рішень щодо виділення ресурсів для сегменту та оцінки ефективності його діяльності.

Результати за сегментом, які звітуються управлінському персоналу, містять як статті, що безпосередньо мають відношення до сегменту, так і статті, що можуть бути обґрунтовано віднесені до нього. Статті, що не віднесені до сегменту містять, головним чином, корпоративні активи, витрати головного офісу, активи та зобов'язання з податку на прибуток.

Капітальні витрати сегмента - це загальна сума витрат, понесених протягом року на придбання основних засобів та нематеріальних активів за виключенням гудвіла.

Управлінський персонал вважає, що Група здійснює свою діяльність в одному сегменті, значному для цієї консолідованої звітності, а саме сегменті виробництва чавуну та сталі.

Дочірніми є підприємства, в яких інвестор контролює об'єкт інвестиції, якщо він має можливість чи право отримувати доходи від своєї участі в інвестиції, має можливість впливати на доходність інвестиції завдяки своїй владі над об'єктом інвестиції, та коли існує зв'язок між правами та доходністю інвестиції. Фінансова звітність дочірніх підприємств включається до консолідованої фінансової звітності з дати фактичного початку здійснення контролю до дати фактичного припинення здійснення контролю. За необхідності, принципи облікової політики дочірніх підприємств були змінені з метою приведення їх у відповідність до принципів облікової політики, прийнятих Групою.

При втраті контролю над дочірнім підприємством Група припиняє визнання його активів і зобов'язань, а також часток участі в капіталі, що не забезпечують контролю, які відносяться до нього, та інших компонентів власного капіталу, що відносяться до дочірнього підприємства. Будь-яка позитивна чи негативна різниця, що виникла в результаті втрати контролю, визнається у складі прибутку або збитку. Якщо Група залишає за собою частину інвестиції в колишнє дочірнє підприємство, то така частка участі оцінюється за справедливою вартістю на дату втрати контролю. У подальшому ця частка враховується як інвестиція у підприємство з використанням методу участі в капіталі або як фінансовий актив, залежно від того, якою мірою Група продовжує впливати на зазначене підприємство.

У ході своєї звичайної діяльності Група купує сировину та матеріали, продає готову продукцію, товари та здійснює інші операції з пов'язаними сторонами. Сторони вважаються пов'язаними у тому випадку, коли одна сторона має можливість контролювати іншу сторону або здійснює суттєвий вплив на іншу сторону при прийнятті фінансових та операційних рішень. Пов'язані сторони включають дочірні та асоційовані підприємства Групи, акціонерів Групи, компанії, які спричинюють спільний суттєвий вплив на суб'єкт господарювання, членів основного управлінського персоналу Групи та близьких членів їх сімей, членів Наглядової ради та близьких членів їх сімей, а також компанії, що знаходяться під контролем з боку акціонерів, або на діяльність яких останні суттєво впливають. Умови операцій з пов'язаними сторонами встановлюються на момент їх проведення.

Пов'язані сторони, від яких Групою були отримані дивіденди:

Грошові кошти

Група утримувала грошові кошти на поточних рахунках у банках на суму 705,616 тисяч гривень на 30 вересня 2026 р. (31 грудня 2025 р.: 774,766 тисяч гривень).

Найбільші контрагенти за сумою дебіторської заборгованості на 30 вересня 2026 р.

(у тисячах гривень)

Кількість змін (модифікацій) договірних умов - пролонгацій по заборгованості контрагентів складає 12.

Резерви на покриття збитків за торговельною та іншою дебіторською заборгованістю оцінюються сумою, що дорівнює сумі ОКЗ на весь строк дії фінансового інструменту, що відповідає Stage 2 згідно МСФЗ 9 та складає 151,127 тисяч гривень станом на 30 вересня 2026 р.

Списання сум дебіторської заборгованості по контрагентах станом на 30 вересня 2026 р. не відбувалось.

Загальний розмір зобов'язань Групи складає 53,612,331 тисяча гривень на 30 вересня 2026 р. (на 31 грудня 2025 р.: 46,326,502 тисячі гривень).

Протягом звітного періоду переоцінка необоротних активів не проводилася.

Станом на 30 вересня 2026 року неоплачена частина статутного капіталу відсутня, всі випущені акції (частки) оплачені повністю.